Увидеть Фонтанку во сне

uvidet-fontanku-vo-sne_02Она за день написала «Сон будущего европейца» о родном селе. Работу признали лучшей среди тысяч. Говорит: победы не ждала, просто — наболело. Знакомьтесь: героиня выпуска – победительница V Всеукраинского конкурса эссе «Я – европеец» Ирина Червоная.

На рассмотрение членов жюри свои эссе отправили семь тысяч учащихся, а первое место получили только двое – Ирина и ученик Полтавского политехнического колледжа Владимир Климов. Участникам конкурса нужно было не только выразить свое отношение к европейским ценностям и облечь свои мысли в форму литературного наброска, но и достойно защитить свои работы. Конкурс уже пятый год проводит общественная организация «Серце до серця» совместно с Министерством культуры Украины и Посольством Литвы в Украине.

Ирина Червоная учится в десятом классе Фонтанской общеобразовательной школы. Здесь же работает учительницей украинского языка ее мать Наталья Андреевна; отец Ирины Виталий Владимирович — инженер-механик. Есть у Иры и младший брат Артем. Она признается, что он — ее лучшая поддержка.

Наша собеседница говорит, что любит принимать участие в конкурсах.

— Конкурс «Я — европеец» заинтересовал меня темой. Мне стало интересно, не одну ли меня волнуют эти вопросы. Оказалось — нет! Я нашла много друзей среди участников конкурса и членов жюри, они — проводники по жизни. Интересно, что награждение прошло в пятницу, тринадцатого. Это символично для меня. Это не первая пятница, тринадцатое, когда у меня все получается. Можно сказать, что это мой счастливый день, — делится победительница.

На пятом конкурсе «Я — европеец» появился новый этап. Если в прошлые четыре раза участники просто отправляли работу, то сейчас ее нужно защищать.

— Становится понятно, писал ли ученик работу самостоятельно. Если это не твоя работа, как бы ты ее ни учил, пересказать не получитсяЭссе я написала за день. Конечно, потом еще два дня подправляла и дополняла, но основу написала сразу. Иногда у меня несколько месяцев не получается написать хорошее сочинение, но если наболело, могу написать три за день… — рассказывает победительница.

Ирину увлекает не только литература.

— Нельзя выбрать один любимый предмет. Меня многое интересует. Совершенно не обязательно быть развитым только в одном направлении. Мне очень нравится математика как наука, нравится дискутировать на уроках истории — это очень интересно. Еще очень нравится физкультура.

Победители конкурса скоро отправятся в ознакомительную поездку в Польшу и Литву.

— Эта поездка дополнит мои знания о зарубежном образовании. Мы будем посещать разные учебные заведения и знакомиться с историей городов. Но вряд ли я буду получать высшее образование за рубежом. Я еще не знаю, куда буду поступать, но не хочу искать счастья на чужбине. Я мечтаю об успешном будущем в Украине, — рассуждает Ирина, добавляя, что сейчас ее интересуют два направления деятельности — политика и бизнес. Свое свободное время девушка посвящает спорту. Она играет в баскетбол, волейбол и регулярно занимается в тренажерном зале…

— Участие в конкурсе — это огромный шаг вперед для меня. Я не ожидала, что смогу победить. Считала, что, как и во многих других конкурсах, все решено еще до завершения. Но, тем не менее, решила рискнуть, — отмечает Ирина.

И если для участницы конкурса победа стала неожиданной, то не удивилась директор Фонтанской школы Ирина Александровна Иванюк. В этом она призналась в разговоре с «Местной газетой».

— Ира Червоная — одна из лучших учениц школы. В новом учебном году будет претендовать на получение стипендии от программы UFuture, каждый год получает похвальные листы. Хочу сказать, что для семьи Ирины был очень важным материальный фактор. Поэтому я обратилась за помощью к депутату Дмитрию Ковбасюку. Он тут же откликнулся и с радостью помог нам с организацией поездки в Киев. Приятно, когда дети благодаря своим способностям достигают таких высот. Это хороший конкурс, который дает ребятам возможность выразить собственную точку зрения на то, каким должен быть европейский человек. Я прочитала эссе Иры со слезами на глазах и подумала: какое прекрасное будущее нас ждет, когда вырастет новое поколение, — поделилась Ирина Александровна.

 

Сон майбутнього європейця

Не дивіться на Україну як на землю своїх батьків.
Дивіться на неї як на землю своїх дітей.
І тоді прийдуть зміни…
Святослав Вакарчук.

 

Вже вечір. Час спочивати. Я лягаю і заплющую очі…

І ось бачу якесь дивне місто, але мешкають тут мої друзі та знайомі. Йду трохи далі  —  табличка з написом «Фонтанка».

І оце моє село?! З хмарочосами, чистим узбіччям й електромобілями? Я не вірю своїм очам…

На вулицях чисто. Замість засмічених узбіч  доглянуті газони. На місці пустиря  ̶сучасний парк. Тепер усі піклуються про довкілля, не засмічують навколишнє середовище. Всі ми вже привчилися сортувати сміття, доглядати за домашніми улюбленцями.

Замість нашого поля для гри у футбол, на якому дід Панас випасав кіз та корів, з’явився величезний стадіон.

На місці недобудованої розбитої школи, у якій підлітки майже щодня вживали алкоголь та палили, з’явилася сучасна бібліотека. Вона приваблює багатьох туристів своїми незвичайними архітектурними формами. Тепер її відвідують не лише для того, щоб читати книжки. Вона оснащена комп’ютерами. Замість дерев’яних столів та стільців зручні дивани, на яких можна спокійно відпочити зі своїм гаджетом у руках. Маленькі діти можуть дивитися мультфільми. А їх батьки займатися своїми справами.

Наша школа відремонтована не тільки з боку головного входу. Всі стіни утеплені енергозберігаючими плитами, а на даху встановлені сонячні панелі. Мабуть, цієї зими буде дуже тепло!

Діти наввипередки поспішають до своїх вчителів, бо зараз розпочнуться не нудні теоретичні уроки, а цікаві практичні заняття. У їдальні харчуються діти будь-якого віку, годують тут лише здоровою та смачною їжею. Мрія, а не школа.

Сьогодні моя сусідка збирає валізи, тому що летить на відпочинок до Австралії. І це не дивно, бо вона пропрацювала вчителем понад тридцять років. Тепер ця професія престижна та високооплачувана. Лише кращі серед кращих можуть стати вчителями.

Олександр Андрійович  депутат, а Роман Миколайович суддя. Але це не означає, що вони корупціонери. Ні! Корупція  це соромно. Хабарників в Україні майже не лишилось. Представники цих професій ніколи за своє життя не порушували закон. Тепер «суддя», так само як і «депутат», означає «справедливість».

А що ж сталося? Дивлюсь я на все це і розумію: та це ж і є та Європа, про яку ми всі говоримо та мріємо. Адже, якщо Україна стане членом ЄС, ми в ту ж хвилину європейцями не станемо. Бути європейцем  ̶ означає не цуратися рідної мови, культури, своєї історії, вивчати, збагачувати її, мати національну гідність. Все це  —  життєві цінності, яким треба навчати з народження.

І ось я чую якийсь дивний звук. Розплющую очі  —  годинник. Все це був лише сон?! Як прикро, як гірко, як образливо…

Та все можна виправити! Потрібно лише запам’ятати: «Ніхто нам не збудує держави, коли ми її самі не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути». Ми повинні перевиховати себе, стати більш культурними, освіченими і толерантними. Ми не повинні відчувати себе вторинними та намагатися копіювати поведінку інших. Українцям потрібно переродитися. Так, це важко, але можливо.

Прокинутися в такій Україні  ̶ моя мрія. Нехай за десять, двадцять або навіть п’ятдесят років, але я дуже хочу побачити свою Батьківщину такою, проте не уві сні, а наяву.

Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.

В. Сосюра.

 

Новости по теме

Добавить комментарий